wooodooo: (Default)
   Не знаю, чому і як в нашому календарі опинилось це "свято" - наскрізь лицемірне і совкове. Коли нищили поляків чи фіннів, заодно встеляючи трупами своїх солдат чужі землі, то не варте уваги. Коли сипалися бомби на голови поляків, то ніщо. Коли обіймалися-цілувалися з нацистами, то забути. А от коли почали мутузити нас, то ой.
  А чому б не зробити днем пам`яті 17 аересня або 30 листопада? Або день початку війни з Японією?
  "Киев бомбили, нам объявили", мля. Кому "объявили" - московські чинуші киянам? Навіть у цій фразі егоїстичний цинізм.
  Вже цсім давно все ясно, а ми й досі ділимо кістки на свої й чужі, на потрібні й непотрібні.   
  Сором.
wooodooo: (Default)
       Людина слабка перед відчуттям стадності, а якщо когось ображає цей термін. то нехай буде "комплекс сардини". Кожна сардинка в косяку рухається в унісон невидимим сигналам, повертає туди, куди прямує голова косяка. Це непогано ілюструють соціальні мережі.
Колись я звернув увагу на Одноглазників і помітив неприємну деталь: від більшості акаунтів тхне нафталіном і солоденькими фуфличками. Я подумки створив узагальнений портрет завсідника/ці Одноглазників: "міледі" під/за 30, занепокоєна своєю невитребуваністю, яка постить на тему "я на морі з тортиком власного виготовлення". Словом, мімімі. Слоники на бухветі, наречені на долоні та голубочки/котики. Мені від самого початку було це нецікаве й огидне, тому я ні дня не провів у цьому затхлому середовищі.
       У ВК я мав акаунт, але з часом зрозумів, що основна маса відвідувачів - "упорота" і принципово непіддатна змінам реперна молодь, дуже піддатна маніпуляціям. Сардини, які сахаються від хвиль туди-сюди. Тому я акаунт закинув.
       Шпигунська контора у кремлях вміло користала й користає сардин із ОК та ВК через їхню несамостійність і хиткість моральних та ідеологічних позицій. Тому мені їх анітрохи не жаль.
      В ЖЖ мені подобалось через те, що сардини туди забрідали вкрай рідко. Тут вони почували себе як футбольний хул в оперному театрі. В ЖЖ вони не заводились - собачі блохи не перебігають на людину. Інша температура і структура. Але хитрожопість його власників, які піддалися спокусі махлювати рейтингами та шпигунити, дістала. Оті усі миро та морениморани витісняють серйозний контент на периферію.  Перевід серверів до ФСБ стали останньою краплею. Я закинув ЖЖ, хоча регулярно заходжу, щоб почитати розумних людей, більшість яких перебралась на Дрім, але не усі.
      Дрім схожий на світську тусовку: усі з бокалами бродять простором і інколи заводять легкі розмови. Це мені до вподоби, поки що.
     Повертаючись до сардин, розповім діалог двох із них, чому став невільним свідком.
    - Усе, пропав Інтернет. - пробулькала одна.
    - Тепер в ньому нічого рбити, - піддакнула інша.
    Інернет для них - ОК і ВК, іншого вони не знають. Ось так.
wooodooo: (Default)
 Те, що відбулося у фіналі Євробачення, не входить у жодні цивілізаційні рамки. Але, швидше за все, "подію" з голою сракою можна охарактеризувати фразою "плюнути у борщ сусіду". Як тільки наші сусіди-"браточки" не випиналися, щоб нагидити нам! Врешті вийшло: знайшли таки якогось придурка з вавкою в голові за три срібляника.
Думаю, що чорти у пеклі для цієї сраки гріють вже казан)))
А за Португалію щиро радий. Її перемога означає поворот до пісні, а не лазерних шоу.
Ну і Джамала - космос! 
wooodooo: (Default)
 http://www.ukr.net/ua/?go=https%3A%2F%2Frupor.info%2Fnews%2F123708%2Fukrainskie-uchitelya-okazalis-bezgramotnymi-i-provalili-vno&n=1,54398309,5,29752073

   Я завжди згадую в таких випадках нищівні слова О.Довженка на адресу радянського вчителя. Те ж саме можна говорити про сучасного українського вчителя. Безграмотний (не писати ж "неписьменний") попихач кучмівсько-януковичської системи був і є гальмом розвитку дітей. Релікти совєтської школи, яких один мій знайомий влучно називав так: "учи телиці." Це вони за три срібних монетки сиділи і стояли на проплачених синіх мітингах, поливали брудом усе рідне українське і морально калічили і продовжують калічити дітей. Безхребетні жадібні істоти, які готові ретельно виконати будь-яку забаганку начальства. Але найстрашніше те, що нічого не зміниться і після таких фактів. Учи телиці продовжуватимуть сіяти отруйне насіння, бо замінити їх можна хіба такими самими.
   І заради справедливості: не всі такі. Але вчителів від Бога катастрофічно мало. 
wooodooo: (Default)
   Давно не писав - не мав сенсу.
   Реакцій на події чимало, але короткі, як зупинка пса під деревом з піднятою лапою. Але таких реакцій у інет-просторі вище чуба.
   Реакції приблизно такі: "твітнути". А чому б і ні. 

  Про безвіз. Реакція ватоголових не лише підкреслює пожежу у їхньому стані, але й повну протилежність  світобачення між нами і ними. У них безвіз асоціюється чомусь виключно з можливістю випити вина у Бургундії, зіжерти хамону в Каталонії і насрати у Колізеї. Для нас же це - цивілізаційний маркер, який тепер проліг східними нашими кордонами і відсік їх від нас. І це головне. А я особисто радий за дітей і онуків, які матимуть змогу бачити цивілізований світ.
  Про ЖЖ. Зізнаюсь: ходжу туди регулярно, але як у музей. ЖЖ перетворився на смітник, у топі якого фігурують кремлівські боти, фітнес-жопи та звідниці. Але я ходжу лише перевіреними стежками до друзів. Із росіян інколи до Валєри і Вероли.
  Про втрату обличчя. Особисто для мене тримати обличчя є моральним пріоритетом. Я ніколи не зрозумію провокаторів із заголовками "У Киева отбирют Евровидение" або " Украина все". Цікаво, що автори таких провокативних постів регулярно обкакуються (другого ж дня), але це їх, здається, не турбує Головне пукнути. І ці моральні потвори часто у топі.
  А сьогодні отримав дозу адреналіну і позитивних емоцій від наших боксерів. 
  Щ весною, з вербою!
 
wooodooo: (Default)
     Весна таки прийшла рано. Ми знову вимерзли і згинули від голоду - така зрада)))
     Птахи за вікном цвірінчать особливо радісно. Сніг зійшов майже увесь. Мій кіт десь був пропав, а сьогодні з`явився - весь у багнюці і скуйовджений - і ієрихонським ревом вимагав їжі. Сонечко крізь шибку гріє монітор, - і стає трохи соромно, що береш до серця скигління реєстрових жежеботів про суцільну зраду. 
    Хай ідуть тиждень лісом, три дні полем з реп`яхами та ніч болотом з гадюками й жабами.
    Весна прийшла, хай йому грець!

 
wooodooo: (Default)
    Немає нічого потворнішого за соціалістичні міста. Їхня одноманітність, сірість, безглузда плескатість пригнічує. Окові немає за що зачепитись, ряди типових пяти-, семи-, дев`ятиповерхівок нагадують черги в магазин за ковбасою за 2.20. А вже шеренги шістнадцяти і + поверхівок взагалі схожі на полчища орків у погоні за маленькою людиною. Автори фільму "Іронія долі" стьобалися над радянським типовим будівництвом недарма.
  Але сказане стосується не лише спальних районів. Цегляно-коричнева або силікатно-сіра (а тим більше шлакова) одноманітність укупі з безликими парканами вимотує душу і в так званому приватному секторі. Приватний сектор рятують лише квітучі дерева і лише навесні.
  У приступі колективізму нас привчили не виділятись, бути сірими мишками в усьому. Наше лицемірство знайшло вихід в інтер`єрах, в облаштуванні яких господар виділявся красою на власний розсуд. Як правило, багато, але все так же убого. 
  І коли я бачу все ту ж типову будівлю, яку господар пофарбував у яскраво-жовтий, лимонний або вишневий колір, я радуюсь. Вовк стрибнув за прапорці і порадував своє і ще чиєсь чиєсь око, а значить - душу.

 
wooodooo: (Default)
 ...Питання, звісно, риторичне. Але в моїй голові все одно не вкладається: навіщо вони брешуть? Синхронно, злагоджено ніби за командою, несуть ахінєю, в яку навряд чи повірить порядна думаюча людина. Нехай лаврови-чуркіни - їм положено за штатом, їм в сірка очей не позичати, це люди-манекени, зібрані в російському МІДі фунції. Вони за це отримують грубі гроші та інші ніштяки. Нехай простигосподи їхні ЗМІ - там клімат такий, в якому журналісти починають гавкати. 
      Але блогери? Що примушує їх брехати? - Переконання? Так переконання і брехня речі несумісні. Гроші? - які там гроші задля втрати нормального апетиту? Перспектива? - так вони й самі знають перспективи особи при тоталітарному режимі в разі той переможе. Якщо, звичайно, є хоч трохи відчуття самозбереження.
      Лише одне пояснення знаходжу: нерозвиненість відчуття людини. Інакше кажучи (прости мене, Боже!) цих людей можна називати людьми з пересторогою.
   Десь так.
    
wooodooo: (Default)
 

 

       Поки що інтернет товариство млявенько розводить пари у темі переходу української мови на з кириличної на латинську графіку. Але тема визріває, і невдовзі, передбачаю, буде досить популярною.
      Перед тим як зважитися на такий кардинальний крок, треба порівняти усі за і проти. 
      Аргументи щодо переходу можна поділити на три аспекти: ідеологічний, практичний та технічний.
      Не секрет, що одним з найважливших аспектів є аспект ідеологічний. Прихильники реформи не приховують, що однією з головних цілей є відрив від москоської ідеології - а єдина кирилична графіка письма створює ментальну пастку для народів, які нею користуються, у вигляді московського духовного панування. В цьому прагматизмові немає нічого нового - адже свого часу московська ідеологічна машина працювала саме над тим, щоб знищити ментальні відмінності шляхом уніфікації на основі кириличної графіки.  Причому, не лише "братів-слов`ян" білорусів й українців, а й тюркомовних та фінноугромовних. Усе це робилося задля духовного відокремлення Третього Риму від іншого, передусім європейського, світу. Тому не варто сором`язливо корчитися у потугах "зберегти обличчя": так, головною метою реформи має бути звільнення від ідеологічних московських кайданів і наближення до європейського світу у ментальному аспекті. Як свого часу московські асимілятори не церемонилися з відмінностями української графіки від російської. І не лише графіки, а й лексики, граматики і навіть фразеології. Та це інша тема. Отже, графічна реформа має стати однією з тих, яка покликана вивільнити український менталітет від цупких імперських обіймів. 

Read more... )



     Тепер про аспект практичний.


       Кирилична графіка протягом віків зазнала численних модернізацій. З неї в різні часи, починаючи з петровських реформ і аж до 1950-х років потроху вилучалися архаїчні літери - Ъ (єр) Ь (єрь) , "ять",  "іжиця", "фіта" та інші; останнім, якщо не помиляюсь, "впав" апостроф.  Але такі зміни не змогли врятувати кириличну графіку від архаїчності і незручності. Найбільш "живучі" в кирилиці саме ті літери, які графічно збігаються з латиничними, навіть при розбіжності фонетичній. Це ще більше посилюється в епоху передових інформаційних технологій. Латиницею користуватися в сучасних умовах зручніше. І хай там як греки, грузини або вірмени - їхня графіка є їхньою справою (тут багато аспектів. в тому числі "ізоляціоністських"), а українській мові, що дуже близька до польської, чеської, словацької та інших слов`янських народів, які користуються латницею, сам бог велів перейти на неї. До того ж "Стара Європа", не призвичаєна до кириличних знаків, зможе, нарешті, сприймати нашу мову "на дотик". Адже зізнайтеся: багато вас досконало читає грецьку? - Отож.
     Технічний аспект. Як, чим, коли і т.ін. Тут перш за все треба сказати, що якщо навіть деякі тюркомовні країни успішно перейщли на латиницю (з арабської "в`язі", на хвилиночку!) - Туреччина, Азербайджан тощо, то що говорити про українську мову, перед якою приклади більш близьких народів? До того ж, користувачі Інтернету добре засвоїли "трансліт", що є ще одним аргументом за. А саме вони є інтелектуальною елітою, яка має право і обов`язок "тягнути" цей віз. Блогери, студенти, професура, вчителі, інтелектуали... Лишаються бабусі з дідусями та певний процент принципово "ненавчимих", які не користуватимуться латиницею, так само як не користуються кирилицею. Отож. проблема є, але вона розв`язується. Наприклад, я особисто уявляю собі перехід набагато швидшим і легшим, аніж здається. Звичайно, з перехідним періодом, в який дві орфографії існуватимуть паралельно.
     Розберемо графічний матеріал.
     В нашій абетці 33 літери, включаючи мертвонароджену Г (чорт забирай, не до пошуку на клавіатурі), введену заради двох десятків слів. До речі, свідчення того, що від деяких знаків треба відмовлятися.
     Отже, А Б В Г Г Д Е Є Ж З И І  Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ч Ц Ш Щ Ю Я Ь. 
     Латиниця (англ.): A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z (26 літер).
     Маємо дефіцит 7 літер. які треба буде замінити сполученнями літер. І при цьому одна латинська літера (Q) для нас непридатна, і ще одну з двох ( V, W) треба викидати за непотрібністю. Тобто. наш матеріал скорочується до 24 літер.
    Дуже просто з приголосними, які легко транслітеруються: Б - B, В - V,  Г - G,  Д - D, З - Z, К - K, Л - L, М - M, Н - N, П - P, Р - R, С - S, Т - T, Ф - F, Х - H (15 літер). Ще одна літера Ц легко транслітерується латинською С (16).
    Складності із групою непростих для графічної передачі  літер (шиплячих тощо) обходяться вживанням сполучень: Ж - ZH, Ч - CH, Ш- SH. Набільший головний біль викликає літера Щ . Передавати її аж чотирма літерами SHCH не є комфортним виходом (хоча з огляду на польську орфографію, то ще й нічогенько). Після довгих роздумів мені припало на думку передавати її сполученням двох літер. які ніколи в такому порядку в інших випадках не вживатимуться - СS.
   Голосні. З: А - A,  Е - E, І - І, О - O, У - U усе просто. Для И знаходимо відповідник Y, для Й -J.          Пом`якшені на початку складу передаємо сполученнями: Ї - JI, Ю - JU , Є - JE,  Я - JA, в середині складу IA, IU і подібно. 
    Найбільшою проблемою лишилися м`який знак і апостроф. Не впевнений, але для користі справи можна відмовитися від одного із цих знаків.  У "жертву" я приніс би м`який знак, який в усіх випадках можна передавати надрядковим апострофом. Втім, я не впевнений в правильності такої пропозиції.
   Use skladne je naspravdi ne takym vzhe j skladnym.
I hocha napysannia postscryptumu zajnialo v mene bil`she chasu. anizh zazvychaj, to ce cherez dva riady liter na klaviaturi - latynyci j kyrylyci. 
   Ne tak vzhe j skladno. Dilo zvychky. Trohy trenuvan` - i vualia.
   
Ja za! 
 "Csyro vash", Wooodooo.

wooodooo: (Default)
Библия. Книга пророка Иоиля. 2.20.
И пришедшего от севера удалю от вас и изгоню в землю безводную и пустую, переднее полчище в море восточное, а заднее - в море западное, и пойдет от него зловоние и поднимется от него смрад, так как он наделал много зла".
Ждем исполнения пророчества.
wooodooo: (Default)
Потроху перглядаю свою власну стрічку в ЖЖ. Виявляється, були непогані пости. Зараз перекинув один із них.
Давня історія, що причинилися в студентські роки. Чистісінька правда!

ЧОМУ ПОТЕРПІЛИ ПОРАЗКУ ПРОЖЕКТИ МАЙКЛА
(до речі, де тут кат та інструменти? хто підскаже?)

Курс зарубіжної літератури в нас вів цибатий доцент Житєньов. Той курс охоплював усе ХІХ століття - золотий вік світової літератури. Житєньов мав довгі ноги, взуття 46 розміру, мав звичку за кафедрою класти ногу на ногу, від чого його коліно стирчало вгору, як американська балістична ракета "Першинг". А ще він любив задавати студентам неприємні питання. Наприклад, як звали собачку в романі Мопассана (Золя, Драйзера, Сенкевича,...) Таким чином він не лишав шансів студентам, які "вивчали" літературу за стислими переказами.
До екзамену було 200 (двісті) питань. Проза, поезія, драма... Як ми, студенти, готувалися, здогадуєтесь. Наприклад, епопея Голсуорсі "Сага про Форсайтів" - одне питання і поезія Артюра Рембо - також одне. Тому Рембо "знали" усі, а "Сагу" читав навряд хто. За дефіцитом часу на підготовку, не говорячи вже про якийсь інтерес...

Зрозуміло, що не читав "Сагу" й ваш покірний слуга. Шанс отримати це питання на екзамені становив 0,5%, і навіть для гуманітарія зрозуміло, що це наближається до нуля. Правда, є ще закон підлоти (закон бутерброда, закон Мерфі), але юнацький оптимізм бачив той закон у собачій дупі...
І ось я, сповнений оптимізму, надій на чудові канікули, заходжу до аудиторії складати іспит із зарубіжної літератури ХІХ століття. Яскраве червневе сонце відбивається від сусіднього червоного брандмаурера, а у відчинене вікно зазирають і весело цвірінчать горобці... Життя чудове, і зараз я розкладу цього песиміста Рембо по поличках з точки зору соціалістичного реалізму... Я сміливо беру білет (ніколи не тягнув із цим, справедливо вважаючи, що будь-яке затягування шкідливе з усіх точок зору), і... стовпенію. Другим питанням стоїть триклятущий Джон Голсворсі з його не поперед ночі згадуваною сагою, про яку знаю лише те, що це скандинавська дума... Тут я прошу читача зробити невелику паузу для філософських роздумів.
Я сідаю на ослячу лаву під поминальні пісні горобців. Життя дало тріщину... Сьогодні пополудні мої друзі будуть весело обговорювати за вистражданими кухлями пива в барі "Вітерець" перипетії екзамену, а я матиму "хвоста" і не матиму стипендії...
Але радянські студенти не здаються. "Шпору" мені передали, а язик - ось він. Тому після першого питання, майстерно розправившись з песимістом Рембо, я переходжу до другого. Я заходжу здалеку - від мамонтів і слонів. Переходжу до стародавніх греків, які не створювали саги, але придумали трагедії і комедії... На п`ятій хвилині відповіді я плавно переходжу до ХІХ століття і англійської літератури. Втім, я не дуже впевнений, що Голсворсі англійський письменник, мо`, чорт його зна, шотландський? Тому я завбачливо називаю його британським великим письменником, і чешу вуха про життя і творчість. Аж потім скоромовкою лепечу про "Сагу" (епопея з життя британської імперії, не помиляюсь?). Виходить не дуже переконливо, але я навіть харківських благбазівських циганок затикав за пояс... Одне непокоїло... Наш доцент спокійно й розсіяно (слава тобі, Боже!) слухав (чи не слухав?) мене, дивлячись на горобців у вікні і вертляючи на пальці зв`язку ключів. Нарешті він прийшов до тями.
- Чудово, - сказав він. - Я бачу, ви один з небагатьох, які осилили роман Джона Голсуорсі "Сага про Форсайтів"... (я ніяково зашарівся: "та ну що ви, та я так"...) - А от скажіть мені...
Серце моє впало нижче першого поверху універу. Воно калатало десь там, у глибинах підвалів, де знаходилась військова кафедра. Зараз цей цибатий доцентюга спитає, як завли собачку Форсайтів - і що я скажу?
-А скажіть мені, - знущався з мене катюга Житєньов, - ЧОМУ ЗАЗНАЮТЬ ПОРАЗКИ ПРОЖЕКТИ МАЙКЛА?
Хто такий, чорт забирай, той Майкл? Якого чорта він припхався? Що за прожекти він вигадав своєю дурною англосаксонською джентельменською головою? Словом, той Майкл натерпівся від мене... Але відповідати треба. Студент (радянський студент) вмирає разом з надією, і аж ніяк не раніше. Я скорчив розумне обличчя. Зобразив гру думки і сперечання самого із собою. Той Майкл зі своїми бацаними прожектами смоктав у мене далеко не пиво. Але, тварюко, які ж прожекти прийшли до твоєї дурної дупи, тварюко ти, Майкл, а не нормальний лондонський денді! Ні, ти не нормальний наш Микола чи Михайло, ти клятий саксонський Майкл, фак йор мазер і усю рідню.
Звичайно, я знайшов відповідь. Я скорчив на обличчі сумнів і тихо відповів:
- Меня здається, що прожекти Майкла зазнали поразки тому, що вони були НЕЗДІЙСНЕННИМИ.
-Правильно! - зрадів доцент. - У ті часи...
-В часи первісного накопичення капіталу, - додав я на підсвідомо точну фразу...
- Так, так, у часи первісного накопичення капіталу... - радісно вихопився любитель павловських цуциків.
- А Маркс писав... - додав я вже навмання.
О, Маркс! А тут Майкл... Чи читав Майкл Маркса? Ха! - яке безглуздя! Чи міг пихатий англосакс Майкл читати Маркса? Тому його прожекти... - до речі, які прожекти? - Та Майкла ж! - Ах, Майкла! - Майкла, такла макан! А ви думали, чиї? - Інакше кажучи, вони суперечили діалектичному матеріалізмові, марксизмові, науковому комунізмові, детермінізмові і були не-здій-снен-ними!!!
Ми так захопилися, що я мало не втратив обережність. Начебто я прочитав оту "Сагу про Форсайтів" від шкаралупи до шкаралупи. Насправді я мав про неї дуже приблизне уявлення. Усі інші, хто готувалися відповідати, дивилися на нас із щирим здивуванням, забувши про "шпори".
Нарешті доцент старанно вивів у моїй заліковці пятірку і на прощання сказав, що ніколи ще не бачив такого сумлінного студента.
За дверима мене зустріли перелякані ті, хто чекав на свою чергу.
-Ну??? - видихнули вони разом.
- П`ять! - видихнув я у відповідь.
- Як? - здивувались вони.
- Отак, - сказав я. І додав:
- А ви знаєте, чому зазнали поразки прожекти Майлка?
- А хто це такий? - спитала моя співкурсниця.
- Читати класиків треба! -сказав я, піднявши вгору палець, і попрямував до "Вітерця", бо мав на те повне право.
До речі, більше ніколи я не відкривав роман Джона Голсворсі "Сага про Форсайтів" і не знаю, скільки там томів. Три? Чотири? Щоправда, й до того я його не відкривав. Але Майкла знаю. Гарний хлопець був, якісь прожекти мав...
wooodooo: (Default)
Доведеться попри свій крнсерватизм потихеньку обживати Дрім. А поки що як в новій квартирі: усе розкидане, нічого не знайти...
(Зітхає) Поїхали.
wooodooo: (Default)
В последнее время много читаю в ЖЖ, в т.ч. комментарии к постам известных блог(г)еров. Среди моря унылого ссанья и говна случаются перлы авторства получше известных афористов. Просто просятся в память. Вот, плиз:


"Невозможно управлять невинными людьми. Единственная власть, которую имеет любое правительство, — это право применения жестоких мер по отношению к уголовникам. Что ж, когда уголовников не хватает, их создают. Столько вещей объявляется криминальными, что становится невозможно жить, не нарушая законов. Кому нужно государство с законопослушными гражданами? Что оно кому–нибудь даст? Но достаточно издать законы, которые невозможно выполнять, претворять в жизнь, объективно трактовать, — и вы создаете государство нарушителей законов и наживаетесь на вине. "

Не, ну гениально же!
wooodooo: (Default)
ЧС з футболу добіг логічного кінця. У фінальному двобої зустрілися дві команди: одна по праву, інша, що вужем вповзла. Була лише одна причина вболівати за Аргентину - Мессі. Шкода великого футболіста, який міг би зайняти п`єдестал Пеле, якби не команда - сіра і вбога. Було тисяча причин вболівати за німців з їхньою наступальною агресивною грою, а не боягузливою тактикою блакитних "відіб`ємся, а там, мо`, й заб`ємо". Тому усе логічно і справедливо.
І лише одна деталь зіпсувала радість торжества справедливості. Це канцлер Німеччини, яка ганяла чаї з президентом країни-агресора. Політика зіпсувала футбол.
Одразу згадався вереснь 1939-го, бліц-договір, що закінчився серією бліцкригів (які невдовзі вилилися у велику бійню), і маленька, кинута напризволяще Польща. Що було далі, усі знають. Мабуть, крім пані Меркель. Тут далі годилося б про егоїзм політиків та іншу лабуду, але досить однієї фрази: "порятунок утопаючих справа рук самих утопаючих".
Отож.
wooodooo: (Default)
Спробую, без зайвих слів...
Привіт, друзі!
Page generated Oct. 17th, 2017 01:28 pm
Powered by Dreamwidth Studios